Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2016 року Справа № 925/1765/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоТатькова В.І. (доповідача),суддів :Самусенко С.С., Козир Т.П.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "СпецКріо-Черкаси"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 р.та на рішеннягосподарського суду Черкаської області від 15.01.2016 р.у справі№ 925/1765/15 господарського суду Черкаської областіза позовом Приватного підприємства "СпецКріо-Черкаси" (надалі - ПП "СпецКріо-Черкаси")доТовариства з обмеженою відповідальністю "Дізарт Плюс" (надалі - ТОВ "Дізарт Плюс")простягнення коштівза участю представників: від позивача- Талюпа Валерій Миколайович від відповідача- Гричаненко Олександр Миколайович

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2015 року ПП "СпецКріо-Черкаси" звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до ТОВ "Дізарт Плюс" про стягнення 37 620,99 грн. боргу та 5 761 грн. процентів за безпідставне користування грошових коштами.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 15.01.2016 р. (суддя Єфіменко В.В.) у позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 р. (головуючий суддя Власов Ю.Л., судді: Станік С.Р., Корсакова Г.В.) рішення господарського суду Черкаської області від 15.01.2016 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ПП "СпецКріо-Черкаси" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.06.2016 р. (головуючий суддя Татьков В.І. (доповідач), Плюшко І.А., Картере В.І.) ПП "СпецКріо-Черкаси" відновлено строк на оскарження постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 р. та рішення господарського суду Черкаської області від 15.01.2016 р., касаційну скаргу ПП "СпецКріо-Черкаси" прийнято до провадження, призначено розгляд скарги на 21.06.2016 р.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Вищого господарського суду України від 15.06.2016 р. № 08.03-04/2115 у даній справі призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у даній справі у зв'язку із відпусткою судді Плюшка І.А. та запланованою відпусткою судді Картере В.І.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 16.06.2016 р. для розгляду касаційної скарги у справі № 925/1765/15 визначено склад колегії суддів: Татьков В.І. - головуючий (доповідач), Самусенко С.С., Козир Т.П.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.06.2016 р. касаційну скаргу ПП "СпецКріо-Черкаси" колегією суддів у складі: Татьков В.І. - головуючий (доповідач), Самусенко С.С., Козир Т.П., прийнято до свого провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 28.02.2014 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки нафтопродуктів № ДП-300 (надалі - Договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язувався передати у власність Позивача, а Позивач зобов'язувався прийняти та оплатити нафтопродукти у відповідності до умов договору та додаткових угод до нього.

Відповідно до п. 1.2 Договору поставка товару здійснюється окремими партіями. Найменування та кількість товару, умови поставки на кожну окрему партію визначаються відповідними додатковими угодами до цього договору, узгодженими сторонами, які після їх підписання є невід'ємними частинами цього договору. Кожна наступна додаткова угода не відміняє і не припиняє дію попередніх додаткових угод ні в цілому, ні в частині, при умові, що це прямо не зазначено в відповідній додатковій угоді. Загальна кількість товару, який поставляється по цьому договору, визначається як сума кількості окремих партій товару, вказаних в додаткових угодах до цього договору. Загальна вартість товару, що поставляється по цьому договору, визначається як сума вартостей окремих партій товару, вказаних в додаткових угодах до цього договору.

Згідно з п. 2.1.1. Договору відповідач зобов'язувався на підставі наданих позивачем заявок та додаткових угод до цього договору передати у власність позивача товар відповідно до умов цього договору з оформленням видаткових накладних та інших документів.

Пунктом 2.2.1. передбачено, що позивач зобов'язувався після подання заявки на відвантаження товару, протягом поточного робочого дня оформити відповідним чином додаткові угоди і разом з заявками передати їх відповідачу у спосіб, передбачений у п.8.4. цього договору.

У відповідності з п. 2.2.2. Договору позивач зобов'язувався своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату повної вартості товару, а також, якщо це і передбачено відповідними умовами поставки - витрати, пов'язані з перевезенням товару.

Відповідно до п. 4.1. Договору відвантаження товару здійснюється на підставі заявки Позивача та підписаної сторонами додаткової угоди.

Згідно з п. 4.2. Договору товар поставляється позивачу партіями, в кількості та по ціні, що визначаються додатковими угодами на умовах: FСА франко-перевізник на складі Відповідача; СРТ - фрахт/перевезення оплачені до місця названого Позивачем; ЕХW - франко-завод на складі, названому відповідачем. Конкретна умова поставки визначається в додаткових угодах. Сторони можуть передбачити і інші умови поставки. що має бути узгоджено в додаткових угодах.

У пункті 4.4. Договору сторони погодили, що відвантаження товару здійснюється відповідно до узгоджених умов поставки товару шляхом завантаження в автомобільний транспорт, наданий позивачем або відповідачем, або передання товару на складі, названому відповідачем, якщо інший порядок не узгоджений сторонами в додаткових угодах до цього договору.

За змістом п. 4.7. Договору відповідач забезпечує відвантаження товару протягом 1 робочого дня після отримання попередньої оплати, в робочий час складу, якщо інші строки відвантаження не погоджені сторонами в додаткових угодах.

Позивач здійснює 100 % попередню оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача, якщо інше не передбачено додатковою угодою (п. 5.1. Договору).

Пунктом 5.2. Договору встановлено, що позивач здійснює оплату товару на підставі виставленого відповідачем рахунку протягом поточного банківського дня, тобто дня виставлення рахунку, що відповідає даті рахунку, або відповідно до умов, передбачених в додаткових угодах до договору.

Відповідно до п. 5.6. Договору ціна товару узгоджується сторонами в додаткових угодах до цього договору.

Згідно з п. 5.8. Договору, якщо за результатами звірки взаєморозрахунків буде встановлено, що сума грошових коштів яка надійшла від позивача за партію товару: а) недостатня для оплати вартості відвантаженої партії товару - позивач протягом 2 банківських днів після підписання сторонами акта звірки взаєморозрахунків сплачує відповідачу суму грошових коштів, що не вистачає для повного розрахунку; б) перевищує вартість відвантаженої партії товару, відповідач повертає позивачу протягом 2 банківських днів надлишкові грошові кошти.

У відповідності з п. 6.3. Договору кількість товару, що вказана в товарно-транспортних накладних або актах приймання-передачі є остаточною і обов'язковою для обох сторін.

В силу пункту 8.1. Договору в разі прострочення оплати за поставлений товар відповідач може вимагати від позивача оплати процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 26 процентів річних від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення до повного погашення заборгованості, а також оплати вартості неоплаченого товару з врахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Так, судами встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 28.02.2014 р. між ПП "СпецКріо-Черкаси" та ТОВ "Дізарт Плюс" була укладена додаткова угода № 0000000001 до договору ДП-300, за умовами якої відповідач зобов'язався передати у власність позивача, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити дизельне паливо (код згідно УКТ ЗЕД 2710.19.43.00) в кількості 4 500 л по ціні 8,58333 грн./л без ПДВ, тобто по 10,30 грн. з ПДВ за літр, а всього на суму 46 350 грн. з ПДВ. Умови оплати: 100 % передоплата. Умови поставки: FСА - франко перевізник на складі відповідача.

На виконання умов договору № ДП-300 та додаткової угоди до нього відповідачем було поставлене дизельне паливо код згідно УКТ ЗЕД 2710.19.43.00) в кількості 4 500 л по ціні 8,58333 грн./л без ПДВ, а всього на суму 46 350 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № РН-03.03.2014 р.

10 березня 2015 року відповідач, із посиланням на договір ДП-300, виставив Позивачу рахунок-фактуру № СФ-0000327 на оплату дизельного пального в кількості 2000 л по ціні 18,3333 грн/л без ПДВ, а всього на суму 44 000 грн. з ПДВ.

Тоді ж, 10.03.2015 р. позивач перерахував на рахунок Відповідача грошові кошти в сумі 44 000 грн. з призначенням платежу "за дизельне паливо згідно рах. № 327 від 10.03.2015 р. у т.ч. ПДВ 20%"

31 березня 2015 року відповідачем передано, а позивачем прийнято нафтопродукти, в тому числі, дизельне паливо в кількості 290 л, вартістю 6 380 грн. з ПДВ.

15 вересня 2015 року позивач направив на адресу відповідача претензію про повернення суми попередньої оплати та сплату процентів № 82, в якій вимагав у семиденний строк з дня отримання цієї претензії перерахувати на розрахунковий рахунок суму попередньої оплати в розмірі 37 620,99 грн., а також 26 % за період користування з 12.03.2015 р. по 15.09.2015 р. та до моменту фактичного повернення попередньої оплати.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

За статтею 687 ЦК України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як уже зазначалося, в лютому 2014 року між ПП "СпецКріо-Черкаси" та ТОВ "Дізарт Плюс" укладено договір № ДП-300, за яким відповідач зобов'язувався передати у власність позивача, а позивач зобов'язувався прийняти та оплатити нафтопродукти у відповідності до умов договору та додаткових угод до нього. Відповідно до умов договору поставка товару мала здійснюватись окремими партіями, умов якої визначались відповідними додатковими угодами до цього договору, узгодженими сторонами.

Сторони домовились, що відповідач зобов'язувався на підставі наданих позивачем заявок та додаткових угод до цього договору передати у власність позивача товар, при цьому, позивач зобов'язувався після подання заявки на відвантаження товару, протягом поточного робочого дня оформити відповідним чином додаткові угоди і разом з заявками передати їх відповідачу. Конкретна умова поставки визначається в додаткових угодах.

Судами попередніх інстанцій вірно було звернуто увагу, що будь-яких документів, які б підтверджували узгодження між сторонами умов поставки дизельного палива, оплаченого у розмірі 44 000 грн. з ПДВ на підставі рахунку-фактури № СФ-0000327 від 10.03.2015 р., сторони суду не надали.

Водночас, відповідно до п. 4.4. Договору, сторони домовились, що якщо інший порядок не узгоджений сторонами в додаткових угодах до цього договору, то відвантаження товару здійснюється відповідно до узгоджених умов поставки товару шляхом завантаження в автомобільний транспорт, наданий позивачем або відповідачем, або передання товару на складі, названому відповідачем. Відповідач забезпечує відвантаження товару протягом 1 робочого дня після отримання попередньої оплати, в робочий час складу, якщо інші строки відвантаження не погоджені сторонами в додаткових угодах.

Оскільки умовами Договору визначено порядок отримання нафтопродуктів шляхом завантаження в автомобільний транспорт, наданий позивачем або відповідачем, або передання товару на складі, названому відповідачем, при цьому, позивачем доказів перешкод з боку відповідача на отримання дизпалива ні місцевому, ні апеляційному суду надано не було, додаткових угод щодо зміни порядку передачі оплаченого дизельного палива в сумі 44 000 грн. в кількості 2 000 л сторони не укладали, відтак, суди попередніх інстанцій дійшли правомірних висновків про те, що позивач не прийняв належне виконання умов договору, тобто, фактично не забрав товар, а отже, прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Крім того, судами підставно не взято до уваги посилання позивача на додаткову угоду № 0000000001 до договору № ДП-300, оскільки як вбачається з матеріалів справи, відповідачем виконано умови додаткової угоди в повному обсязі, а сама додаткова угода № 0000000001 від 28.02.2014 р. жодним чином не скасовує і не припиняє дію договору та попередніх додаткових угод ні в цілому, ані в будь-яких їх частинах.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "СпецКріо-Черкаси" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 р. та рішення господарського суду Черкаської області від 15.01.2016 р. у справі № 925/1765/15 залишити без змін.

Головуючий суддя (доповідач) В.І. Татьков

Суддя С.С. Самусенко

Суддя Т.П. Козир